^ВГОРУ

  • Лаборант хімічного аналізу
    Лаборант хімічного аналізу
    Детальніше...
  • Муляр, Електрозварник ручного зварювання
    Муляр, Електрозварник ручного зварювання
    Детальніше...
  • Кухар
  • Електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування
    Електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування
    Детальніше...
  • Електрослюсар з ремонту і обслуговування автоматики та засобів вимірювань електростанцій
    Електрослюсар з ремонту і обслуговування автоматики та засобів вимірювань електростанцій
    Детальніше...
  • Слюсар з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів, Електрозварник ручного зварювання
    Слюсар з ремонту устаткування котельних та пилопідготовчих цехів, Електрозварник ручного зварювання
    Детальніше...


Головна сторінка
ЕЛЕКТРОННА ЗАЯВА ДО ВСТУПУ
ЗУ "Про освіту" ст.30
РОЗКЛАД УРОКІВ
КАРАТНИН 2020
Проведення навчальних занять на період карантину
Спеціальності
слюсар, електрозварник
муляр, електрозварник
кухар
лаборант хімічного аналізу
електромонтер
електрослюсар
Абітурієнту
Правила прийому
ОГОЛОШЕННЯ 2020
Освітній процес
Методична робота ліцею
Олімпіади
ЗНО 2020
Графік проведення ОСНОВНОЇ СЕСІЇ ЗНО - 2020
Інформація учаснику ЗНО 2020
ОГОЛОШЕННЯ
Контакти ХРЦОЯО
Перелік ВУЗів Харкова
Пробне ЗНО-2020
ОСОБЛИВОСТІ
ГРАФІК ПРОВЕДЕННЯ ПРОБНОГО ЗНО
РЕЄСТРАЦІЯ на ПРОБНЕ ЗНО
Про нас
Бібліотека
Наша бібліотека
В світі моїх захоплень
НОВИНИ З БІБЛІОТЕКИ
Підручники онлайн
Про запобігання корупції
Звіт директора
2019/2020 н.р.
Виховна робота
Самоврядування
Національно-патріотичне виховання
Освітній проект «Виховний простір Харківщини»
ГУРТКИ
Державні закупівлі
Державні закупівлі 2020
Батькам
Поради психолога
#СтопБулінг
Дуальна освіта
НАШІ КОНТАКТИ
тел(05747)5–31–44
факс (05747)5–31–69
E-MAIL:
 pr.zmiivenerg@ptukh.org.ua
НАША АДРЕСА :
індекс 63460
Харківська область
Зміївський район
смт. Слобожанське
вул. Спортивна 15-Б
Здесь можно купить рыболовные катушки

\9 травня 2020 року виповнюється 75 років з дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Сьогодні ми згадуємо  війну 1939-1945 років як глобальний конфлікт, який почався для України, як і для всього світу ! вересня 1939 року.

А вже 22 червня 1941 року Гітлер напав на Радянський Союз. Тоді для десятків мільйоні наших колишніх співвітчизників почалася власна війна – і вона отримала назву – Велика  Вітчизняна. Мільйони солдат і офіцерів різних національностей із зброєю в руках захищали свою країну в лавах Червоної Армії. І якби не було тих солдат, які подекуди з голими руками йшов на німецькі танки – Друга Світова війна закінчилася би не так, і не тоді. 

Спогадами саме такого солдата ми хотіли б поділитись з вами.

Із розповіді Михайла Олексійовича Горбунова, полковника у відставці, ветерана Великої Вітчизняної війни, колишнього викладача нашого ліцею.

«Народився я в селі Большерєчьє, яке розташоване на березі річки Іртиш (Омська область). Моя матір померла дуже рано, залишивши батька з шістьома дітьми на руках. Це було десь в 1937 році. Але батько сказав нам: «Жінку я собі не знайду, але матір у вас буде». І дійсно, він зійшовся з енергійною жінкою, яка була молодша за нього на 15 років. Ви знаєте, я дуже боявся мачух, бо багато про них чув і читав, але ця жінка справді замінила нам матір. В страшні часи голодомору (а він був не тільки в Україні, а й у багатьох регіонах Росії) вона ходила на поле і з під снігу вигрібала колоски пшениці – це вона врятувала нас від голодної смерті. І ми цього ніколи не забували. Навіть тоді, коли всі виросли та роз’їхались, все одно хоча б раз на рік збирались у мами, завжди з подарунками, бо дуже її любили.

Коли розпочалась війна, мені виповнилось 17, я встиг закінчити сім класів та ФЗУ. В серпні 1942 року мене направили до Оренбурзького кулеметного училища, де я провчився вісім місяців, потім закінчив офіцерські курси та був направлений на Воронезький фронт. Наш 3-й  Гвардійський механізований корпус брав участь у важливих стратегічних операціях по звільненню Харківщини.

Мій бойовий шлях включає: звільнення міста Канєва, форсування Дніпра, звільнення Білорусії та участь у Курляндській операції.

Я пам’ятаю, як ми форсували Дніпро, це було вночі, на звичайних гумових човнах. Перепливли на другий берег, дочекались світанку, та з криком «Ура!» кинулись в траншеї до ворога. Німці в паніці почали відступати. Запеклі бої тривали цілий місяць. Одного разу, вранці, крізь густий туман я, зі своїм бойовим товаришем, побачили башту ворожого танка. А оскільки протитанкової зброї у нас не було, ми опинились в дуже скрутній ситуації. Та вийшли переможцями – підбили два ворожі танки.

При участі у операції по визволенню Києва, мені на все життя запам’яталося село Бобриці, де за 2 доби ми  відбили 27 контратак ворога. Нам дуже не вистачало солдатів, у військо приходили цивільні, які навіть не вміли тримати зброю в руках. Під час звільнення Києва я втратив дуже багато товаришів, мене було поранено.

Але від шпиталю відмовився, бо був молодим, енергійним, так хотілось швидше вигнати ворога з рідної землі.

Наша бригада також брала участь у відомій білоруській операції «Багратіон». Ми звільняли одне містечко за іншим. Страшно пригадувати ті картини, які залишила після себе війна: купи трупів, пошкодженої техніки.

Перемогу я зустрів у Прибалтиці. В цей час наш корпус брав участь у блокуванні Курляндського угрупування, до складу якого входили 300 тис. німецьких солдатів і офіцерів. Виживати нам довелось у дуже складних умовах. Цілу зиму 1944-45 років ми не відходили від вахти. Якщо за добу отримаєш один раз суху їжу – шматок хліба чи сала – то добре. Ми молоді, здорові хлопці, ледве не втрачали здоровий глузд. Уявіть, 20 градусів морозу, а у нас мокрі ноги. Жоден фронтовий кореспондент вам не розповість про такі жахи. Тоді нас забирали тиловики, відігрівали, давали гарно виспатись, і знову ми йшли у «холодне пекло». Десь о 10-й годині ранку 9 травня ми почули сигнал бойової тривоги. Була задіяна вся наша техніка, ми сконцентрували всі свої зусилля, і німці практично без бою склали зброю. Ось він, мій День Перемоги!»

Бойові нагороди Горбунова Михайла Олексійовича:

За звільнення міста Канєва – медаль «За відвагу».

За звільнення Києва - орден Червоної Зірки.

За звільнення столиці Литви, міста Вільнюс - орден Вітчизняної війни

І ступеня та Подяка від Верховного Головнокомандувача Й.Сталіна.